Версия для печати
Трохи історії
Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих та середніх підприємств (МСФЗ для МСП) з’явився порівняно недавно — всього десять років тому, в липні 2009 року. Його появі передувала кропітка п’ятирічна робота.
Серед іншого, для зменшення навантаження на МСП (Рада говорить про те, що за оцінками у світі їх близько 95 %) розробники цього стандарту поставили за мету переглядати його не частіше ніж раз на три роки. Досі їм це вдавалося — вперше стандарт було переглянуто у 2015 році. І ось цього року має розпочатися робота з чергового комплексного його перегляду.
Чому взагалі виникла ідея розробляти подібний документ?
Основна причина полягала в різних інформаційних потребах користувачів фінансової звітності різних типів підприємств.
Як зазначають стандартизатори, «великі» МСФЗ було розроблено для задоволення потреб акціонерів підприємств, цінні папери яких обертаються на відкритих ринках: ці стандарти охоплюють широкий спектр питань, містять значну кількість рекомендацій щодо впровадження та включають розкриття інформації, що характерна для публічних компаній і дає змогу користувачам робити довгострокові прогнози стосовно руху грошових коштів, прибутків, вартості.
Натомість користувачі фінансових звітів МСП (а це здебільшого банки; власники, які не беруть участі в управлінні бізнесом; наявні та потенційні кредитори; клієнти, а також кредитні рейтингові агентства) мають інші потреби: вони більше зосереджуються на оцінці короткострокових грошових потоків, ліквідності та платоспроможності.
Ще одна причина — «великі» стандарти для маленьких підприємств є відчутним, але недоцільним тягарем, важкість якого зростає в міру того, як стандарти стають більш деталізованими і як збільшується кількість країн, що починають їх використовувати.
Отже, розробляючи МСФЗ для МСП, Рада з МСБО фактично переслідувала дві цілі:
- задовольнити потреби користувачів фінзвітності таких підприємств;
- збалансувати витрати і вигоди під час підготовки фінансової звітності.
У чому відмінність від повного комплекту МСФЗ?
МСФЗ для МСП — це самодостатній стандарт, український переклад якого містить близько 200 сторінок (проти близько 3 000 сторінок «великих» МСФЗ). Він базується на тих самих принципах, що і «великі» стандарти.
Самодостатність стандарту проявляється в тому, що він майже не має перехресних посилань на «великі» МСФЗ. Є лише один виняток: залишається одне перехресне посилання, яке дозволяє (але не вимагає) дотримуватися МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» замість двох розділів про фінансові інструменти МСФЗ для МСП (розділів 11 та 12)4.
Після 1 січня 2018 року застосовується та версія МСБО 39, яка була чинною до запровадження МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
МСФЗ для МСП базується на повній версії МСФЗ, в яку внесено модифікації, що дозволяли досягти обидві цілі, поставлені під час його розроблення. Порівняно з «великими» МСФЗ спрощення відбулося за п’ятьма напрямами:
- деяких тем, які розкрито в повних МСФЗ, в МСФЗ для МСП взагалі немає, оскільки вони регулюють облік операцій, непритаманних МСП. Наприклад, прибуток на акцію, проміжна фінансова звітність, звітність за сегментами;
- деяких альтернатив облікової політики, які наявні в повній версії МСФЗ, в МСФЗ для МСП немає — для МСП запропоновано одну, найбільш просту опцію;
- спрощено певні вимоги щодо визнання та оцінки статей звіту. Наприклад, витрати на позики ніколи не капіталізуються;
- вимагається значно менший обсяг розкриття інформації (і це чи не найголовніша відмінність). Так, «повні» стандарти містять вимоги щодо розкриття близько 3 000 елементів, натомість МСФЗ для МСП — лише близько 300, отже, маємо скорочення обсягу розкриття в 10 разів!
- англійська версія МСФЗ для МСП викладена простою англійською для полегшення сприйняття та перекладу.
МСФЗ для МСП — право чи обов’язок?
Рада з МСБО стосовно застосування МСФЗ для МСП вказує на те, що цей стандарт може ухвалити будь-яка країна (юрисдикція — якщо говорити мовою стандартизаторів) незалежно від того, чи ухвалила вона «повні» МСФЗ. До того ж кожна юрисдикція має визначити, які суб’єкти мають використовувати цей стандарт. Так, у параграфі BC70 Основи для висновків до МСФЗ для МСП сказано, що в разі ухвалення рішення щодо використання МСФЗ для МСП в певній юрисдикції, вона може встановити кількісні критерії для визначення розміру МСП або ж ухвалити рішення про те, що підприємства, значущі в такій країні з економічної точки зору, повинні використовувати повну версію МСФЗ. Єдине обмеження Ради з МСБО: стандарт не повинні використовувати суб’єкти господарювання, які підзвітні громадськості. Це обмеження вилилося у визначення терміна МСП (його ми розглянемо далі).
У нашій країні немає якоїсь спеціальної процедури схвалення МСФЗ для застосування підприємствами. Як ви, напевно, знаєте, відповідно до ч. 1 ст. 12 1 Закону про бухоблік «для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які викладені державною мовою та офіційно оприлюднені на веб-сторінці центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку». Отже, якщо стандарт розміщено на сайті Мінфіну, його правомірно використовувати. Враховуючи те, що МСФЗ для МСП розміщено на сайті цього міністерства, українські підприємства, які підпадають під визначення МСП, можуть складати звітність, керуючись МСФЗ для МСП.
І тут маємо вказати на один нюанс. На сайті Мінфіну розміщено МСФЗ для МСП 2009 року (переклад першої редакції цього стандарту). Це застаріла версія документа. Наразі існує версія МСФЗ для МСП 2015 року (поправки набрали чинності для звітних періодів, які починаються 01.01.2017 р. та після цієї дати), але українською його ще не перекладено. Зрештою, як ми вже зазначали вище, не за горами ще одна редакція — у 2019 році розпочато кампанію перегляду МСФЗ для МСП.
Різні країни по-різному вирішують питання щодо режиму використання МСФЗ для МСП. На сьогодні за даними Ради з МСБО застосування МСФЗ для МСП дозволено або вимагається у 86 юрисдикціях. У переважній більшості з них саме дозволяється використовувати МСФЗ для МСП тим підприємствам, які відповідають критеріям МСП. Деякі, навпаки, вимагають від МСП звітувати, керуючись вимогами цього стандарту.
Україна належить до першої групи: з огляду на те, що наші нормативно-правові акти з бухобліку не містять будь-яких застережень з цього приводу, підприємства, які відповідають встановленому цим стандартом визначенню МСП, мають право його застосовувати, готуючи МСФЗ-звітність.
Отже, якщо підприємство зобов’язане звітувати за МСФЗ чи вирішило це робити добровільно і при цьому в розумінні МСФЗ для МСП воно є МСП, таке підприємство має право самостійно вирішити, який набір МСФЗ-правил використовувати — комплект «великих» МСФЗ чи один МСФЗ для МСП.
До речі, такий висновок випливає і з інформації з профайлу України, розміщеного на сайті фонду МСФЗ.
Хто є МСП?
МСФЗ для МСП призначений для застосування малими та середніми підприємствами. Стандарт дає власне визначення цього терміна. Як зазначено в параграфі 1.2 МСФЗ для МСП, малими та середніми підприємствами є суб’єкти господарювання, які:
а) не є підзвітними громадськості
та
б) оприлюднюють фінансові звіти загального призначення5для зовнішніх користувачів. Зовнішніми користувачами є, наприклад, власники, що не беруть участі в управлінні підприємством, наявні та потенційні кредитори, а також кредитно-рейтингові агентства.
Які підприємства є підзвітним громадськості, дізнаємося з параграфа 1.3 МСФЗ для МСП. Підприємство є таким за перелічених умов:
а) його боргові інструменти чи інструменти капіталу перебувають в обігу на публічному ринку або воно знаходиться в процесі випуску таких інструментів для обігу на публічному ринку (вітчизняна чи іноземна фондова біржа або позабіржовий ринок, включаючи місцевий та регіональний ринки),
або
б) на відповідальному зберіганні в нього перебувають активи великої групи сторонніх осіб, і таке зберігання є одним з основних видів його діяльності. Це характерно для банків, кредитних спілок, страхових компаній, брокерів/дилерів цінних паперів, взаємних фондів та інвестиційних банків.
Стосовно критерію з параграфа 1.3 (б) щодо відповідального зберігання активів, параграф 1.4 дає певні пояснення:
«1.4 Деякі підприємства можуть мати на відповідальному зберіганні активи великої групи сторонніх осіб. Зберігання фінансових ресурсів та управління ними довірене таким підприємствам, клієнтами, замовниками або учасниками, які не беруть участь в управлінні підприємствами. Але якщо такі підприємства роблять це на додаток до свого основного виду діяльності (прикладами можуть бути туристичні агенти або агенти з торгівлі нерухомістю, навчальні заклади, благодійні організації, кооперативи, що вимагають певний членський внесок, а також продавці, що отримують платежі авансом за надання товарів чи послуг, такі як комунальні служби), то обов’язку звітувати перед громадськістю в них не виникає».
Фінансовою звітністю загального призначення параграф 7 МСБО 1 «Подання фінансової звітності» визначає таку фінансову звітність, яка має на меті задовольнити потреби користувачів, які не можуть вимагати від суб’єкта господарювання складати звітність згідно з їхніми інформаційними потребами. Звіт про фінансовий стан, Звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід, Звіт про зміни у власному капіталі, Звіт про рух грошових коштів, примітки — всі ці звіти охоплюються поняттям «фінзвітність загального призначення».
Як бачимо, розмір підприємства (за параметрами обсягу доходу, вартості активів, кількості працівників тощо) не має прямого впливу на віднесення підприємства до когорти МСП. Наріжним каменем є підзвітність громадськості. Тобто вважатися МСП у сенсі МСФЗ для МСП може цілком собі солідне в сенсі розміру підприємство — скажімо, ТОВ з річним чистим доходом 1,5 млрд грн, на якому працює 500 осіб.
Чому МСФЗ для МСП може зацікавити МСП?
Як справедливо зазначають стандартизатори в Основах для висновків до МСФЗ для МСП, глобальні стандарти фінансової звітності підвищують порівнянність фінансової інформації. Це приносить користь не тільки тим, хто надає кредити та позики чи інвестує капітал, але й тим суб’єктам господарювання, які шукають капітал, оскільки це знижує їхні витрати на дотримання законодавства та усуває невизначеності, які впливають на їхню вартість капіталу.
Глобальні стандарти також покращують узгодженість стосовно якості аудиту. До речі, аудитори, які будуть підтверджувати звітність, складену за МСФЗ для МСП, мають зробити у висновку посилання на відповідність її саме цьому стандарту.
Отже, МСФЗ для МСП може зацікавити тих, кого оминула доля обов’язкового застосування МСФЗ, але вони бажають складати якісну, зрозумілу для іноземних контрагентів та кредиторів звітність: придивіться до визначення МСП — можливо, замість «великих» МСФЗ маєте змогу скористатися МСФЗ для МСП?
Також ми б хотіли акцентувати увагу ще на одній перевазі МСФЗ для МСП: вони спрощують завдання переходу на МСФЗ в ситуації, коли застосування МСФЗ є обов’язковим. Отже, МСФЗ для МСП для багатьох підприємств — це спосіб отримати якісну звітність, доклавши порівняно небагато зусиль.
