Версия для печати

У газеті «Бухгалтерія: бюджет», № 11/2024, с. 6, ми розглядали питання оподаткування витрат на відрядження, якщо у службове відрядження відправляють працівника, який працює дистанційно, з іншого населеного пункту, аніж розташована установа.

Ми підкреслювали, що питання потребує законодавчого вирішення, і проєкт відповідних змін вже давно підготовлено, але він все ніяк не міг реалізуватися.

І ось спершу Законом України від 27.03.2025 № 4339-IX було внесено зміни до ст. 601 і 602 Кодексу законів про працю України (див. газету «Зарплата та кадрова справа», № 8/2025, с. 6).

А тепер наказом Мінфіну від 16.07.2025 № 355 внесено відповідні зміни і до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом МФУ від 13.03.1998 № 59.

Встановлено таке (як для відряджень по Україні, так і закордонних відряджень): у разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно, у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються в наказі (розпорядженні) про відрядження. У такому разі працівник, який виконує роботу дистанційно, зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, а також працівника, який виконує надомну роботу, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну / надомну роботу.

Наказ № 335 набирає чинності з дня його офіційного опублікування (на момент підготовки номера не опубліковано).