Практика МСФЗ 29.05.2026

Однією з визначальних особливостей звітності за міжнародними стандартами є широке застосування поточних оцінок активів та зобов’язань суб’єктами господарювання, що значною мірою відображає інформаційні потреби внутрішніх та зовнішніх користувачів фінансової інформації про компанію.
Водночас, на відміну від документально підтвердженої історичної собівартості, переоцінка до справедливої вартості має суб’єктивний характер і може різнитися залежно від часу проведення, обраної базової інформації для оцінки, методики оцінки, досвіду оцінювача й цілої низки інших факторів. І загалом регулюється спеціально розробленими для цієї мети керівними документами — міжнародними стандартами оцінки (International Valuation Standards).
А для цілей подання у фінансовій звітності — ще й окремим обліковим стандартом — МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», який набув чинності ще у 2013 році.

Компанії часто стикаються з утратами товарно-матеріальних цінностей на складах, під час транспортування, у місцях виробництва й торгівлі тощо.
Як для фінансового, так і для податкового обліку важливо розділяти втрати запасів у межах норм природного убутку та понаднормові втрати.

Нам до рук потрапило досить цікаве судове рішення.
 хоч стосувалося воно вимог нацстандартів, упевнені, буде цікавим і тим, хто звітує за МСФЗ.

Дочірня компанія має інформацію, що керівник невдовзі отримає від материнської компанії виплату за програмою стимулювання працівників акціями у зв’язку з тим, що протягом періоду набуття права (2022–2025 роки) він перебував на своїй посаді й виконав визначені показники результативності.
Чи матиме така виплата якісь податково-облікові наслідки для дочірньої компанії?

Між забезпеченнями та умовними зобов’язаннями досить тонка межа.
І полягає вона в ступені впевненості, що відплив економічних вигід відбудеться.
Поглянемо на банальну ситуацію із судовими позовами.