Облікова ставка — один із ключових показників фінансового ринку. У цьому випадку НБУ був змушений підвищити облікову ставку внаслідок тиску економічної ситуації. На початку воєнних дій НБУ утримувався від зміни облікової ставки, щоб не додавати психологічного шоку населенню та бізнесу. При цьому валютний курс було зафіксовано.

Після більш ніж трьох місяців війни Нацбанк, з урахуванням щораз більшої інфляції, змінює тактику: він підвищує облікову ставку. І хоча цей факт — наслідок ситуації, яка вже склалася, все ж таки багато показників в обліку так чи інакше прив’язано до облікової ставки. Зокрема, компанії часто використовують облікову ставку як базову ставку в розрахунках. Навіть якщо компанія застосовує як базову якусь іншу ставку (ставки дохідності за державними облігаціями тощо), є сенс перевірити, як зміниться ця базова ставка внаслідок зміни облікової ставки.

А ми з вами проаналізуємо основні статті активів і зобов’язань, які можуть бути «зачеплені» цими змінами.

Оскільки фінансові доходи й витрати за цими статтями розраховують із застосуванням первісної ефективної ставки, зміна облікової ставки на цей показник не вплине. Обчислюючи резерви за фінансовими активами, теж використовують первісну ефективну ставку, тож і на резерви прямо перегляд облікової ставки не вплине.

Єдине, про що слід буде подбати, — це визначення справедливої вартості таких активів і зобов’язань із метою розкриття у примітках, особливо якщо її визначають дисконтуванням очікуваних грошових потоків.

Якщо компанія обліковує фінансові активи чи зобов’язання за справедливою вартістю, — чи то з відображенням переоцінки через прибутки та збитки, чи то через інший сукупний дохід, — вплив перегляду облікової ставки цілком імовірний. За умови відсутності активного ринку очікується, що переважним методом визначення справедливої вартості буде дисконтування очікуваних грошових потоків на ринкову ставку дохідності. А ринкова ставка зростає у відповідь на збільшення облікової ставки. Тож справедлива вартість активів чи зобов’язань зменшиться, і це має бути відображено:

• для активів — як зменшення фінансового результату або іншого сукупного доходу;
• для зобов’язань — як збільшення фінансового результату.

Зміна облікової ставки не вплине ані на зобов’язання з оренди, ані на дебіторську заборгованість за лізинговими операціями, оскільки розрахунки за ними, по суті, подібні на розрахунки за фінансовими інструментами, що обліковуються за амортизованою вартістю.

А от що стосується активів із права користування, то на них поширюється сфера дії МСБО 36 «Зменшення корисності активів», тож їх може «зачепити», але про це — трішки нижче.

Нагадаємо, що всі активи, які підпадають під дію МСБО 36, мають наприкінці кожного звітного періоду тестуватися на предмет зменшення корисності.

З урахуванням винятків, описаних в МСБО 36, основними статтями тут будуть:

• основні засоби та капвкладення в них;
• нематеріальні активи та капвкладення в них;
• активи з права користування;
• інвестиційна нерухомість, що оцінюється за методом собівартості;
• інвестиції в дочірні, асоційовані та спільні компанії, які не обліковуються за МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».

Оскільки один із найвагоміших показників — вартість у використанні — розраховують дисконтуванням очікуваних грошових потоків, то зміна облікової ставки може призвести до суттєвого зменшення цього показника.

Загалом, доцільно проаналізувати всі інші статті, де компанія застосовує метод дисконтування, та розділити їх на дві категорії:

• перша — там, де «нарощення» балансової вартості (unwinding) здійснюється із застосуванням первісної ставки дисконтування. Наприклад, дебіторська чи кредиторська заборгованість із придбання послуг або активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів тощо) із суттєвим відстроченням платежу чи постачання. Те саме стосується дебіторської чи кредиторської заборгованості з продажу товарів, робіт і послуг чи інших активів;
• друга — там, де ставки дисконтування слід переглядати в кожному періоді. Це, зокрема, забезпечення (за МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи»), довгострокові зобов’язання за договорами з працівниками (МСБО 19 «Виплати працівникам»), визначення справедливої вартості дохідним методом (МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості»).

Отже, ми знаємо, як вплине збільшення облікової ставки на бухоблік. Тепер головне, щоб це збільшення позитивно вплинуло на економіку й допомогло НБУ досягти його мети — «захист гривневих доходів та заощаджень громадян, збільшення привабливості гривневих активів, зниження тиску на валютному ринку і в результаті посилення спроможності Національного банку забезпечувати курсову стабільність і стримувати інфляційні процеси під час війни», як сказано в офіційній комунікації НБУ. Будемо сподіватися.