Ставлення до бухгалтерської справи в різні часи було різним. Наприклад, у радянські часи до неї не були прихильні, а ось у дев’яності вона стала модною. Разом із цим, більшість абітурієнтів тоді не дуже розуміла суть професії, яку обирала. Які настрої спостерігаються серед сучасних абітурієнтів? Чи свідомо вони роблять свій вибір? Чи залишається бухгалтерський напрям популярним?

А. П.: Численні рейтинги найбільш затребуваних професій в Україні стабільно містять згадки про професію бухгалтера. Зрозуміло, що великий попит існує лише на висококваліфікованих фахівців з досвідом роботи. На ринку праці щодо бухгалтерів є парадоксальна ситуація наявності значної кількості вакансій, які доволі часто не підкріплюються зарплатними очікуваннями фахівців належної кваліфікації. Поряд із цим, постійно лунають гасла про надлишок у підготовці юристів та економістів, а також про можливе зникнення в майбутньому професії бухгалтера. Звісно, така ситуація має негативний вплив на настрій сучасних абітурієнтів. Ба більше, щораз більше набуває популярності та навіть пропагується думка про повну непотрібність вищої освіти. Сучасні абітурієнти значну частину свого часу проводять у соціальних мережах, де бачать приклади доволі відомих людей, успіх яких не пов’язаний зі здобуттям вищої освіти. Тут слід усе ж таки не забувати, що такі люди, як Білл Гейтс та Марк Цукерберг, мають унікальні підприємницькі навички та є радше винятком, який підкріплює вимогу наявності вищої освіти в особи, яка прагне прожити повне та яскраве життя.

Якщо повернутися до питання про популярність саме бухгалтерського напряму, то профільною тут є спеціальність «Облік і оподаткування», набір на яку в останні роки має все ж таки негативну тенденцію. Це притому, що галузь знань «Управління та адміністрування», до якої входить ця спеціальність, минулого року входила до п’ятірки найбільш популярних спеціальностей, а безпосередньо спеціальність «Облік і оподаткування» була в лідерах за кількістю вступників на контрактну форму навчання. Якщо не брати до уваги інші сфери, а зосередитися лише на економічній, то на сьогодні більшу популярність мають освітні програми, орієнтовані на міжнародну діяльність. Також слід зазначити збільшення кількості абітурієнтів, які прагнуть навчатися за кордоном (насправді це суперечливе питання — різні фахівці по-різному інтерпретують одні й ті самі цифри щодо кількості здобувачів освіти за кордоном). Із другого боку, обираючи спеціальність, абітурієнти починають більше замислюватися не про абстрактні перспективи в майбутньому, а про перше робоче місце, з якого розпочнеться трудовий шлях. Облікова освіта дозволяє вступити в професію, ще навчаючись навіть на бакалаврському рівні, чого є непоодинокі приклади. При цьому немає обмежень на майбутній професійний шлях. Так, наприклад, третій Президент України Віктор Ющенко здобув бухгалтерську освіту та розпочав свій трудовий шлях із помічника головного бухгалтера колгоспу.

З часом професія еволюціонує, приймаючи виклики сучасності. До того ж є думка, що незабаром живих бухгалтерів повністю замінить штучний інтелект. Яким ви бачите майбутнє професії? Які навички має опановувати бухгалтер сьогодні, щоб не залишитися на узбіччі професії завтра?

А. П.: Декілька років тому з’явився «Атлас професій майбутнього», у якому пророкували швидку смерть професіям бухгалтера та, як не дивно, аналітика. Футурологи багато фантазують щодо майбутнього за умови поширення цифрових технологій. На мій погляд, ані зараз, ані в майбутньому складно уявити підприємство, яке ефективно працює та на якому немає бухгалтерської служби. Звісно, професія змінюється під впливом технологій, і давно відійшли в минуле ті часи, коли бухгалтерам потрібно було відстоювати черги для подання звітності. Але наявні технологічні спрощення торкаються переважно простих рутинних операцій. Тут зверну увагу на два варіанти перекладу словосполучення «бухгалтерський облік» англійською мовою: bookkeeping та accounting. Перший із цих варіантів пов’язаний переважно з первинною бухгалтерією, яка легко автоматизується за умови відомих алгоритмів (тут уже зараз є навіть безкоштовні рішення щодо роботизації процесів, наприклад ELMA RPA). Другий — перетинається з професійним судженням, автоматизація якого бачиться надскладною та майже неможливою. Навряд чи штучний інтелект буде здатний у найближчому майбутньому вирішувати питання щодо розблокування податкових накладних, підготовки нефінансової та інтегрованої звітності, податкової оптимізації тощо. Комп’ютер здатний розрахувати той чи інший фінансовий коефіцієнт, але чи зможе він пояснити причини, які призвели до змін цього коефіцієнта? І головне, чи здатен буде штучний інтелект запропонувати рішення щодо покращення значень розрахованих коефіцієнтів? А постійні зміни законодавчої бази в українських реаліях узагалі не залишають штучному інтелекту шансів на перемогу над професійним бухгалтером-людиною.

Диджиталізацію слід розглядати як інструмент підсилення потенціалу бухгалтера, який вивільнюється, коли зникає необхідність виконувати рутинні завдання. Ключове запитання: куди такий потенціал буде спрямовано, на вирішення яких завдань? Саме з орієнтацією та ці завдання і слід визначати потрібні для розвитку навички. Для когось це може бути бізнес-аналітика та управлінське звітування. Для когось іншого це опанування нових фінансових інструментів чи систем підтримки ухвалення рішень. Найбільш поширеним випадком може виявитися програмне забезпечення з бізнес-аналізу, таке як Power BI або Tableu (навіть якщо розробленням систем аналітики будуть займатися наймані консультанти, такі знання значно спростять користування системою). Вибираючи необхідні навички, можна орієнтуватися на зміни програм професійної сертифікації бухгалтерів. Наприклад, у навчальну програму CIMA вже внесено нові теми, пов’язані із цифровими технологіями. Окремо під час вибору навичок для особистого розвитку можу порадити дослідження CIMA щодо майбутнього фінансової функції. У будь-якому разі запорукою успіху в професії є здатність адаптуватися та набувати нових компетенцій, але не загальних, а чітко пов’язаних з усвідомленою стратегією особистісного розвитку.

Наразі бухгалтерія дещо виходить за звичні суто фінансові межі. Зокрема, Закон про бухоблік поклав на українські підприємства обов’язок складати та подавати звіт про управління, який містить як фінансову, так і нефінансову інформацію. Крім того, у світі набирають обертів тренди складання так званої сталої звітності. Як українські освітні заклади реагують на ці тенденції?

А. П.: Відповідь на це запитання тісно пов’язана з усвідомленням вищої освіти як такої. Є такий вислів, що університети готують не до першої, а до п’ятої чи шостої роботи. Дійсно, немає потреби у вищій освіті, коли максимум кар’єрного зростання припадає на опрацювання первинної документації. Відмінністю університетської освіти є розвиток критичного мислення, набуття здатності до розв’язання нетипових задач та швидке опанування нових компетенцій. Навчальні плани закладів вищої освіти мають містити так звані трансдисципліни, які надають змогу для такого швидкого перенавчання. Якщо раніше можна було в університеті опанувати одну професію, то зараз ідеться про постійну зміну професії. Тому актуальними є той набір компетентностей, якими володіє певна особа, та можливість комбінувати такі компетенції, вирішуючи повсякденні завдання. Зараз в університетах змінено підхід щодо формування навчальних планів. Стандарти вищої освіти вже не містять переліків дисциплін, а містять переліки необхідних для опанування здобувачами вищої освіти компетентностей. Навіть більше, стандарти містять не виключний перелік компетентностей, а лише базову їхню частину, яку має доповнювати кожен конкретний університет для створення унікальної освітньої програми. На законодавчому рівні встановлена вимога щорічного переліку таких програм саме для врахування сучасних трендів. Такі програми мають проходити обов’язкове громадське обговорення та містити відображення того, як ураховано пропозиції громадськості. Тобто читачі цього поважного видання можуть легко приєднатися до покращення рівня викладання облікових дисциплін. Є ще одна законодавча вимога — обов’язкове залучення роботодавців до розроблення освітніх програм, адже саме вони краще за інших розуміють вимоги до випускників університетів як майбутніх їхніх працівників. Звісно, є певне обмеження щодо такого підходу, оскільки роботодавець оперує поточними потребами до навичок працівників, а освітня програма має готувати до майбутніх запитів ринку праці. У цьому випадку знову ж таки доречною бачиться співпраця університетів із професійними організаціями. Наприклад, бакалаврські та магістерські програми ХНЕУ ім. С. Кузнеця та цілої низки інших університетів України отримали акредитацію в СIMA. Студентам перезараховують окремі іспити професійної кваліфікації. Набуває поширення, особливо на магістерському рівні, так звана дуальна освіта. Саме за цієї форми освіти, коли поєднується навчання осіб у закладах освіти з навчанням на робочих місцях, відбувається автоматичне врахування всіх новітніх тенденцій у розвитку професії.

Вітчизняні реалії такі, що часто керівники бізнесу не мають уявлення навіть про основи бухгалтерського обліку. На ваш погляд, чи є це проблемою для ведення бізнесу? Які додаткові виклики (а можливо, і перспективи) має для бухгалтера такий стан справ?

А. П.: Відповідь на це запитання лежить у площині якості організаційної та корпоративної культури підприємства. Думаю, що значення має також і розмір підприємства. На підприємствах, які зобов’язані вести звітність за міжнародними стандартами, як правило, є бухгалтерська служба та існує високий ступінь довіри керівника до облікової інформації саме через вимоги щодо обов’язкового оприлюднення звітності. Керівники таких підприємств усвідомлюють важливість бухгалтерського обліку та залучають головного бухгалтера до ухвалення рішень. Певна проблема може бути на тих підприємствах, де бухгалтер одночасно виконує обов’язки юриста, фінансиста, касира тощо. Я думаю, усі знають приклади таких випадків, до яких додається нерозуміння керівником важливості обліку. Отже, тут має йтися не стільки про наявність у керівника знань основ бухгалтерського обліку, скільки про ступінь довіри керівника до облікової інформації та створення умов для роботи бухгалтерії. Якщо тут існує симбіоз, то можна передбачити лише зростання ефективності діяльності підприємства. Опанування ж керівником основ обліку або фінансів лише підвищить його цінність як фахівця. Тут виявляється така сама ситуація, як для бухгалтерів в умовах цифровізації економіки. Як на керівників, так і на бухгалтерів повною мірою впливає принцип навчання впродовж життя.

Як би ви сформулювали місію бухгалтерії в сучасних умовах?

А. П.: Особисто мені ближче визначення місії бухгалтерії в контексті законодавчо наданого тлумачення бухгалтерського обліку як системи задоволення інформаційних запитів внутрішніх та зовнішніх користувачів облікової інформації. Бухгалтерський облік має спрощувати ухвалення рішень за рахунок надання оперативної та достовірної інформації, тим самим підвищуючи якість таких рішень. Звісно, тут більш коректно говорити не лише про ефективність ухвалених рішень, а й про здатність обліку сприяти підтримці безперервності діяльності підприємства. Процеси диджиталізації змінюють техніку ведення обліку, з’являються системи предиктивної аналітики, які легко інтегруються із системами обліку, не вимагаючи при цьому значних зусиль із боку програмістів. Навіть управлінські звіти перетворюються в інтерактивні дашборди, побудовані навколо ключових бізнес-процесів чи організаційних можливостей підприємства. Тобто місія обліку залишається незмінною в частині задоволення інтересів користувачів обліково-аналітичної інформації. Змінюється тільки техніка задоволення таких інтересів, і зростає кількість таких користувачів. Звісно, можна та потрібно окремо говорити ще й про суспільну функцію бухгалтерського обліку.